Звісно, Миколаїв не може похизуватись такою кількістю храмів та соборів, як то Львів чи Київ. Але є і у нас такі релігійні місця, які можуть зацікавити туристів та навіть місцевих жителів (якщо вони ніколи не відвідували їх та не знають їхньої історії).
Храми в місті почали будувати одразу після його заснування. Ініціаторами були політичні діячі, купці, архітектори та місцеві жителі. До наших часів зберіглася лише частина від тих, що функціонували в старому Миколаєві. Деякі були зруйновані під час війн, інші протягом утисків з боку радянської влади — церкви віддавали під різні клуби, школи, музеї тощо. Після здобуття незалежності, більшість цих храмів була відновлена та повернена до первинного призначення.
Тож пропонуємо вам п‘ять, на нашу думку, найцікавіших та найстаріших релігійних пам‘яток у Миколаєві:
Римсько-католицький костел Святого Йосипа
Це одна з найпопулярніших інста-локацій та місць для фотосесій місцевих жителів. Будівництво цього храму почалось в 1891 і продовжувалось до 1896 року. Костел був зведений за проектом російського архітектора Владислава Домбровського в еклектичному стилі (з характерними елементами неороманських і неоготичних будівель). Взагалі католицька громада утворилася в Миколаєві ще з 1792 року. У 1794 р їй передали один з державних будинків, який знаходився на місці двору нинішнього костелу, для розташування католицької церкви. А в 1796 році цю будівлю перебудували в перший католицький храм Святого Йосифа.
Після революції костел переживав не найлегші часи – гоніння, репресії проти католиків. Протягом Другої світової війни німці відкрили храм для богослужінь, але потім перетворили його на бійню для худоби. Під час радянських часів церква також не слугувала за призначенням. Загалом за весь час її існування тут було розташовано: краєзнавчий музей (1936 р.), клуб військово-будівельної організації (1949 р.), будинок культури (1956 р.) тощо. Лише після 1991 року храм знову було повернено місцевій католицькій громаді.
Однією з особливостей цього місця також є і те, що на католицькі свята (рідше в інші дні) тут можна почути концерти органної музики. Також біля храму розташовано декілька кам’яних баб.
Адреса: вул. Декабристів, 32.
Собор Різдва Пресвятої Богородиці
У 1800 році на кошти купців та міщан (за що і отримала назву в народі як «Старокупецька») була зведена кам’яна однопрестольна церква в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці. Через стрімкий ріст населення міста та православних громадян, зокрема в 1828, храм довелось розширювати.
Колони храму були позолочені. У ньому зберігалось чимало старовинних ікон. У 1846 році придбали дзвін вагою більше восьми тон, а в 1879 добудували дзвіницю, де окрім головного дзвона встановили ще шість менших.
У 1922 році протягом вилучення майна для пожертвувань у фонд допомоги голодуючим, громада собору здала 172 кілограми срібла. Пізніше з дзвінниці зняли всі дзони, купол над головним алтарем.
1936 році церкву закрили. Тут у цьому ж році діяв кінотеатр, а у 1946 році розміщувався гарнізонний будинок офіцерів. І знову ж таки, лише після 1991 року вірянам повернули будівлю собору Різдва Богородиці.
Адреса: вул. Лягіна, 10.
Немецкая Евангелическо-лютеранская церковь Христа Спасителя
За затвердженим Миколою І проектом англійського архітектора Чарльза Акройда в Миколаєві в 1849 році почалось будівництво Лютеранської кірхи, а в 1852 році її освятили. Під час закладання фундаменту в його північно-західному куті було закладено заставний камінь, під яким у капсулі були покладені книга Нового Завіту, Короткий Катехізис Лютера, Аугсбурзьке віросповідання, а також пластина з іменами імператора Миколи, адмірала Лазарева, членів будівельної комісії та архітектора.
Будівля храму виконана в стилі неоготики, чим і привертає увагу перехожих. За планом вона мала прямокутну форму та притвор, що дещо виступав. Двері і вікна стрілчатої форми.
В 1931 році кірха була закрита, у ній розмістили спортивний клуб товариства «Динамо». У післявоєнні часи тут діяв спортклуб заводу імені 61 Комунара.
Сьогодні церква належить лютеранській громаді міста і відкрита для відвідувань.
Адреса: вул. Адміральська, 12.
Кафедральний собор Касперівської ікони Божої Матері
Почалося будівництво храму у 1904 році, а в 1916 його двері відкрились для парафіян. Архітектурний проект належить Федору Еппінгеру. Керував будівництвом міський архітектор Євген Штукенберг. Церква названа на честь ікони Божої Матері Касперівської, яка протягом 1853-1918 р.р. щорічно аж на місяць прибувала до Миколаєва.
Будівля храму довжиною близько 45 метрів та шириною 23 метри розташована по лінії захід-схід (згідно з православними традиціями). Оздоблення храму виконано в стилі давньоруської архітектури XVI-XVII століть. Зал церкви був розрахований на 1200-1500 осіб.
На початку ХХ століття собор, як і більшість інших, зазнав втрат протягом акції вилучення цінностей для допомоги голодуючим. В 1930 році з дзвінниці були зняті дзвони. А в ході антирелігійної кампанії 1934 року приміщення церкви було передано в розпорядження Миколаївської міської ради, яка в свою чергу розташувала тут клуб суднобудівного заводу ім. 61 Комунара. У зв’язку з цим було знищено верхівку дзвінниці та купола, які нагадували про первинне призначення будівлі.
З 1992 року храм належить до УПЦ Київського Патріархату. Церкву почали реставрувати і до 2010 року зовнішній вигляд будівлі було відновлено.
Кафедральний собор Касперівської ікони Божої Матері – перлина Миколаєва, один з найгарніших храмів міста. Тож це місце обов’язково повинен відвідати кожен турист.
Адреса: вул. Садова, 12.
Стара синагога
Євреї в Миколаєві становили чималу частину. Тож в 1819 році почалось будівництво найстарішої іудейської культової споруди в місті. А в 1822 році вона була освячена і відкрита для відвідувачів. Синагога отримала назву «стара» після будівництва в другій половині ХХ століття Хоральної синагоги (шикарна споруда, яка знаходилась на сучасній вулиці Фалєєвській і , на жаль, не збереглася до наших днів – була знищена протягом німецької окупації в 1944 році).
Коли до правління прийшла радянська влада, приміщення храму перейшло у державну власність, а єврейська громада орендувала його. У 1922 році для фонду з синагоги було вилучено 18 фунтів срібла. В 1935 році Президіум Миколаївської ради вирішив закрити синагогу. Після її закриття в цьому приміщенні розміщувався робітничий клуб, в після воєнні часи – Будинок піонерів, а потім аж до середини 90-х років тут діяв міський клуб медичних працівників. Нині споруда перебуває на балансі єврейської громади.
І хоча сьогодні будівля старої синагоги знаходиться в занедбаному і напівзруйнованому стані, вона заслуговує на увагу, бо є однією з найстаріших в Миколаєві, що дожили до наших часів.
Адреса: вул. Шнеєрсона, 13.
Храми завжди захоплюють своєю величністю, атмосферою та архітектурою. Вони користуються популярністю серед туристів. Згадаймо тури містами, які майже завжди містять відвідування релігійних закладів. Тому і в Миколаєві не можна без цього обійтись. Адже історія наших храмів теж є цікавою і тісно переплітається з історією самого міста.
Юлія Зоря
Комментариев нет:
Отправить комментарий